чортовиння
ЧОРТОВИННЯ, я, с., розм. 1. збірн. Чорти, дияволи, духи, біси, всяка нечиста сила. - Та на тебе не святі в церкві, а рогаті на тім світі тикатимуть вилами.- То вже їхнє діло,- пробурмотів Матвій, не дуже вірячи в усяке чортовиння: коли його в самій Синяві нема, то чого воно має бути на тім світі (Стельмах, І, 1962, 86); Плохий Йон так здивував Маріццу несподіваним протестом, що вона лиш розплющила свої чорні очі й кричала: - Сади, сади чортами, бо й без тебе не заведеться чортовиння в хаті... (Коцюб., І, 1955, 265).
2. перен. Щось незрозуміле або безглузде, недоладне. Се була шалена якась гонитва. Не людський біг, не панічна утеча, а чортовиння якесь (Хотк., II, 1966, 137); - Просто чортовиння якесь,- говорить він після паузи.- Вчені винаходять динаміт і роблять це ніби з добрими намірами; ..а потім на! - передають усе це в руки божевільному, ..який всі плоди людського генія повертає на війну (Гончар, Людина.., 1960, 408).
@ Що за чортовиння1 - уживається для вираження здивування. - Що за чортовиння! - сердився Андрій (Бойч., Молодість, 1949, 24); - Коли? Чого ж я там був? - Таж хворі.- Хворий? Що за чортовиння! Не доберу, про що ви говорите! (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 73).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чортовиння | чортовиння |
Родовий | чортовиння | чортовинь |
Давальний | чортовинню | чортовинням |
Знахідний | чортовиння | чортовиння |
Орудний | чортовинням | чортовиннями |
Місцевий | на/у чортовинні | на/у чортовиннях |
Кличний | чортовиння | чортовиння |