чубик
ЧУБИК, а, ч. Зменш. до чуб. Під грузинським сонцем його вихрястий чубик порудів, немов кожушок степового ховрашка (Мас., Роман.., 1970, 152); Він дмухав на білий чубик Петрика і задихався у хвилях ніжності (Стельмах, II, 1962, 162); Щасливий край! Містам і селам в квітках всміхається земля. І пташці з чубиком веселим "добридень" серце промовля (Сос., Солов. далі, 1957, 35); Гаврило ліниво шкутильгав.., пощипуючи вуса, схожі на припечені сонцем кукурудзяні чубики (Тют., Вир, 1964, 90).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чубик | чубики |
Родовий | чубика | чубиків |
Давальний | чубикові, чубику | чубикам |
Знахідний | чубик | чубики |
Орудний | чубиком | чубиками |
Місцевий | на/у чубику | на/у чубиках |
Кличний | чубику | чубики |