чудасія
ЧУДАСІЯ, ї, ж., розм. Те, що викликає подив, здивування; чудо. Як назліталось тії птиці, Як назбиралося звірей, Людей - Дивитися на чудасію!.. (Гл., Вибр., 1951, 37); Біля хати стоїть селянин і, заклавши руки за пояс, з інтересом спостерігає чудасію, що відбувається на вулиці (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 144); // у знач. присудк. сл. Дивно, чудно. [Іван:] Чорт батька зна, чого журиться?.. Дівка його любить, що й душі не чує, а його бере туга! Чудасія та й годі (Кроп., І, 1958, 92); Тільки тепер я помітив, що родима цяточка, яка була в цієї жінки вчора на лівій щоці, сьогодні опинилась на правій. Чудасія! (Сміл., Сашко, 1954, 47).
@ Що за чудасія! - уживається для передачі здивування, подиву від чогось почутого, побаченого.- Що за чудасія! - здивувався старшина: сірники гасилися один за одним, навіть не розгорівшись (Вас., І, 1959, 128).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чудасія | чудасії |
Родовий | чудасії | чудасій |
Давальний | чудасії | чудасіям |
Знахідний | чудасію | чудасії |
Орудний | чудасією | чудасіями |
Місцевий | на/у чудасії | на/у чудасіях |
Кличний | чудасіє | чудасії |