чуманіти
ЧУМАНІТИ, ію, ієш, розм. Те саме, що чманіти. Вип'є без міри, та й після чуманіє (Сл. Гр.); Від самого того крику чуманіла твереза голова (Ле, Наливайко, 1940, 90); Млостиво, гаряче-духмяно дихає тамариск, туя дурманить своїм запахом, аж голова чуманіє (Гончар, Тронка, 1963, 45); *У порівн. Вона сиділа і думала, мов чуманіла... (Мирний, III, 1954, 120).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | чуманію | чуманіємо |
2 особа | чуманієш | чуманієте |
3 особа | чуманіє | чуманіють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | чуманітиму | чуманітимемо |
2 особа | чуманітимеш | чуманітимете |
3 особа | чуманітиме | чуманітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | чуманів | чуманіли |
Жіночий рід | чуманіла | |
Середній рід | чуманіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | чуманіймо | |
2 особа | чуманій | чуманійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | чуманіючи | |
Минулий час | чуманівши |