шал
ШАЛ, у, ч. 1. Стан надмірного збудження, хвилювання; // Стан виявлення великого і сильного почуття. [Анна:] Але ж ти кохаєш його шалено. [Долорес:] Анно, то не шал! (Л. Укр., III, 1952, 335).
2. чого і без додатка. Надзвичайна сила вияву чогось (перев. про явища природи, стихійні явища). [Антей:] Ми вакхічний почнем танець! Змінить оргію шал весни! (Л. Укр., III, 1952, 463); Ні смерті звій, ні шал громів Не в силі рух наш зупинити (Ус., Вибр., 1948, 253); Відрокочуть громи великої грози, і тільки приглушений відгомін ще стугонітиме за горами, поволі вгамовуючи свій шал (Цюпа, Грози.., 1961, 16); Село спало. Неначе не наважуючись розбудити його, хуртовина вгамовувала свій шал і майже нечутно пролітала над пагорбками хаток, над ущелинками вулиць (Речм., Весн. грози, 1961, 3); П'ятеро дорослих людей у човні? Але хіба їм під силу вгамувати, приборкати оцей розгнузданий шал Балатону! (Гончар, Новели, 1954, 56); // Бурхливий перебіг чогось (про наступ, битву, вогонь і т. ін. ); навальність. Поруйновані траншеї, потрощені бліндажі, безліч свіжих вирв,- все тут ще дихало гарячим шалом недавньої канонади (Гончар, III, 1959, 418); Отак, певне, в шалі битви бачили перед собою всю землю непокірні козацькі голови, отак і входили вони у славу і безсмертя (Стельмах, І, 1962, 324); Письменники, усі митці можуть зробити чимало для згуртованості народів проти гонитви озброєнь, проти ядерного шалу, проти курсу на роз'єднання людей доброї волі (Літ. Укр., 30.ХІІ 1969, 2).
3. Нестримний гнів; лють. Найменший опір приводив його до шалу, очі наливалися кров'ю і тоді він був страшний (Хотк., II, 1966, 55); Петлюрівців звірячий шал, Гетьманське дике панування Сусідів-хижаків знущання І куркулів хазяйнування Відбито і розбито вкрай (Рильський, II, 1960, 107).
4. Стрімкий рух, дуже швидкий темп чого-небудь; // Відчайдушна відвага; запал, молодецтво. Партизани! Чудне і не зовсім звичне слово. А скільки в ньому змісту - тривожного і героїчного, скільки небезпеки і шалу! (Ле, Клен. лист, 1960, 142); Буяли в нім юнацький шал і снага правого діла (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 234); // Пишний ріст, буяння чогось барвистого, яскравого і т. ін. Твоїх морів ясні свічада, Донбасу зоряні вогні, І тихий смуток листопада, І шал цвітіння навесні (Дмит., Осінь.., 1959, 10); Кого цнотливість яблунева Чи мрійність липова, липнева, Мене ж тривожить восени Вогненний шал горобини! (Мур., Осінні сурми, 1964, 66).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шал | шали |
Родовий | шалу | шалів |
Давальний | шалові, шалу | шалам |
Знахідний | шал | шали |
Орудний | шалом | шалами |
Місцевий | на/у шалі | на/у шалах |
Кличний | шале | шали |
шаліти
ШАЛІТИ, ію, ієш, недок. 1. Те саме, що шаленіти 1. - Беріть убивцю і вбийте його, інакше я його вб'ю! - шаліла [Анна] (Коб., II, 1956, 198); Угору стяг! Хай кат шаліє, Хай стисне ще, але на мить! Бо іскру ту святу, що тліє, Несила ворогу згасить (Стар., Поет. тв., 1958, 37); Шаліють фашисти потворні, Та марно лютують вони, Бо люди трудящі, незборні, Не хочуть страшної війни (Мур., Піонер. слово, 1951, 6); Від співу того люди шаліли в нестямі, бо пісня кожного в молінні підносила до самих небес (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 285); Зала гула, зала ревіла і шаліла. Бійці аплодували, тупотіли ногами і на повні груди гукали "браво" та "біс" (Смолич, Театр.., 1946, 50); Нехай це щастя - тільки мрії, Нехай це щастя - тільки сни, Але душа горить, шаліє І лине, рветься до весни (Рильський, І, 1960, 157); * Образно. Шаліє пахуча, невідступна урочистість херсонських лип (Ю. Янов., II, 1958, 194); // Те саме, що пустувати1. -Надвір шаліти!-гукнув старший (Свидн., Люборацькі, 1955, 30); Ми будемо шаліти, як чорти, Співати і сміятися до ранку... (Шер., Дорога.., 1957, 7).
2. Те саме, що шаленіти 2. Довкола нього шаліла заметільниця (Коб., І, 1956, 553); В тім місці шаліла тепер люта хвиля, розбиваючись о зубці скали і прискаючи далеко срібною піною (Фр., VI, 1951, 131); Шаліла пекельна морозяна буря (Баш, Вибр., 1948, 196); Японська артилерія шаліла (Дмит., Книга боротьби, 1939, 102); Недалеко міста, лише через річку, шаліла битва (Коб., III, 1956, 460); Кругом шаліла січа (Кач., Вибр., 1953, 125); Над полем бою шаліла вогняна хуртовина, ревіли "катюші", гриміла артилерія, сікли кулемети (Собко, Кавказ, 1946, 67); Лютує сталь... То куль шаліє злива... І потопає все кругом в огні... (Сос., Поезія.., 1961, 66).
3. Те саме, що шаленіти 4; // безос. [Федора:] А, катюго старий... На чотири вітри оженило б тебе та п'ятий шум. Волос сивіє, а в голові шаліє!.. (Вас., III, 1960, 147).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | шалію | шаліємо |
2 особа | шалієш | шалієте |
3 особа | шаліє | шаліють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | шалітиму | шалітимемо |
2 особа | шалітимеш | шалітимете |
3 особа | шалітиме | шалітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | шалів | шаліли |
Жіночий рід | шаліла | |
Середній рід | шаліло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | шаліймо | |
2 особа | шалій | шалійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | шаліючи | |
Минулий час | шалівши |