шаман
ШАМАН, а, ч. Служитель культу, знахар у племен, релігія яких ґрунтується на культі духів, магії. Вони кидалися до шаманів і чаклунів, волали, молилися, бурмотіли закляття.., щоб відігнати злого духа і врятуватися від загибелі (Тулуб, Людолови, II, 1957, 557); Гаврило розповів Юрі, як лікують хворих шамани (Багмут, Щасл. день.., 1959, 165); * У порівн. Музика все витинав щось смичком і пучками на мовчазних струнах і, як дикунський шаман, крутив білками очей (Вас., II, 1959, 341).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шаман | шамани |
Родовий | шамана | шаманів |
Давальний | шаманові, шаману | шаманам |
Знахідний | шамана | шаманів |
Орудний | шаманом | шаманами |
Місцевий | на/у шамані, шаманові | на/у шаманах |
Кличний | шамане | шамани |