шанцевий
ШАНЦЕВИЙ, а, е, військ. Стос. до шанців (у 1 знач.).- Он вони [турки] зарилися в землю,- показав він на темні прогалини в чагарнику подекуди не замаскованого шанцевого бруствера (Добр., Очак. розмир, 1965, 232); // Признач. для окопування, влаштування окопів, траншей і т. ін. Він підійшов до свого коня, відв'язав од сідла шанцеву лопатку й подав Галинці. - Бери, вкопуйся (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 97); Сам Половець, узявши шанцеву лопату, копав там притулок двом братам (Ю. Янов., II, 1958, 176).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | шанцевий | шанцева | шанцеве | шанцеві |
Родовий | шанцевого | шанцевої | шанцевого | шанцевих |
Давальний | шанцевому | шанцевій | шанцевому | шанцевим |
Знахідний | шанцевий, шанцевого | шанцеву | шанцеве | шанцеві, шанцевих |
Орудний | шанцевим | шанцевою | шанцевим | шанцевими |
Місцевий | на/у шанцевому, шанцевім | на/у шанцевій | на/у шанцевому, шанцевім | на/у шанцевих |