шварнути
ШВАРНУТИ, ну, неш, док., діал. 1. З силою кинути; шпурнути. Коли Юрішкові донесли, що Марусяк вислизнув у нього межи пальці,- шварнув крисанев [кри-санею] об землю і, завиваючи, як вовк, топтав її ногами (Хотк., II, 1966, 255).
2. тільки 3 ос. Блиснути. Шварнула блискавка - грім грюкнув і загув (Греб., І, 1957, 70).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | шварну | шварнемо |
2 особа | шварнеш | шварнете |
3 особа | шварне | шварнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | шварнув | шварнули |
Жіночий рід | шварнула | |
Середній рід | шварнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | шварнімо | |
2 особа | шварни | шварніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | шварнувши |