швора
ШВОРА, и, ж. 1. Ремінь, пасок для собак. За лаштунками чутно голос сотника: - Хведоре! нехай коней сідлають та щоб гончих і хортів на швори позбирали! (Стор., І, 1957,290); // Кілька хортів, прив'язаних до такого ременя, паска. У цій тиші десь почулось гавкання собак, потім на греблі показалася швора сухоребрих хортів, за якою плентався рудий чолов'яга (Панч, Гомон. Україна, 1954, 23).
2. діал. Те саме, що швара 1. - Скидай штельвагу та притримай, щоб не била коней по ногах!.. А цю швору кинь (Ле, Право.., 1957, 22).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | швора | швори |
Родовий | швори | швор |
Давальний | шворі | шворам |
Знахідний | швору | швори |
Орудний | шворою | шворами |
Місцевий | на/у шворі | на/у шворах |
Кличний | шворо | швори |