шепотнути
ШЕПОТНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до шепотати. Подивилася [Галя] на всіх своїх і округи усюди, вже ледве чутно шепотнула: - Ой, я хочу! - і се в остатній раз (Вовчок, І, 1955, 305); Біля тину. "Добрий вечір" - Грицько; жінка цитьнула на нього, ще й пучкою застерегла. Потім таємниче шепотнула йому і покликала за собою (Головко, І, 1957, 344).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | шепотну | шепотнемо |
2 особа | шепотнеш | шепотнете |
3 особа | шепотне | шепотнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | шепотнув | шепотнули |
Жіночий рід | шепотнула | |
Середній рід | шепотнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | шепотнімо | |
2 особа | шепотни | шепотніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | шепотнувши |