шиба
ШИБА, и, ж., розм. Те саме, що шибка. Одно вузеньке віконце з повибиваними здавен-давно шибами ціле заліплене було пожовклим від сонця і дощу папером (Фр., II, 1950, 13); Вона схопилася й побігла до вікна. Сперлася ліктями, приклала чоло до шиби й гірко заплакала (Март., Тв., 1954, 431); Марта залишилася сама у великій кімнаті командного пункту, відділеній від зовнішнього світу важкою шибою прозорого.. плексигласу (Собко. Срібний корабель, 1961, 253).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шиба | шиби |
Родовий | шиби | шиб |
Давальний | шибі | шибам |
Знахідний | шибу | шиби |
Орудний | шибою | шибами |
Місцевий | на/у шибі | на/у шибах |
Кличний | шибо | шиби |