шмагання
ШМАГАННЯ, я, с. Дія за знач. шмагати. Чумакування [Т. Шевченка] з батьком, дитяча мандрівка в степ з метою найти ті казкові стовпи, де, за переказами, кінчається світ... Далі - "наука" у п'яного дяка, якому треба ненастанно носити горілку і вся педагогічна мудрість якого полягав в щедрому розсипанні "рятівничої" лози, тобто у нещадному шмаганні своїх учнів різками... (Рильський, III, 1956, 187); Дорофеїч [кіт] нарешті не витерпів шмагання, виплигнув через вікно з хати та до самого вечора не з'являвся на своїй канапі (Збан., Мор. чайка, 1959, 95).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шмагання | шмагання |
Родовий | шмагання | шмагань |
Давальний | шмаганню | шмаганням |
Знахідний | шмагання | шмагання |
Орудний | шмаганням | шмаганнями |
Місцевий | на/у шмаганні | на/у шмаганнях |
Кличний | шмагання | шмагання |