шовківник
ШОВКІВНИК, а, ч. Фахівець з шовківництва. Тіло гусениць стає прозорим і просвічує, як достигаючий виноград. Шовківники знають - починається завивання коконів (Веч. Київ, 19.XI 1970, 4).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шовківник | шовківники |
Родовий | шовківника | шовківників |
Давальний | шовківникові, шовківнику | шовківникам |
Знахідний | шовківника | шовківників |
Орудний | шовківником | шовківниками |
Місцевий | на/у шовківнику, шовківникові | на/у шовківниках |
Кличний | шовківнику | шовківники |