шпаргал
ШПАРГАЛ, а, ч., заст., розм. Старий пописаний папір. - Он, бачите,- каже Гвинтовка,- ідуть у двір, познімавши шапки, ніженські кушніри да салогуби. Які тепер смирні та покірливі, що в мене воли в дворі; а піди поговори з їми в магістраті: там зараз покажуть тобі трухлий шпаргал із вислою печаттю! (П. Куліш, Вибр., 1969, 123); // перев. мн., розм. Рукописи, записи. - Ти дурнісінько тільки сидиш та нидієш над отими шпаргалами. Ти ніколи не будеш магістром,- дражнив Кованько (Н.-Лев., І, 1956, 609); Як знайдеться зайвий час, то ще пориюся у своїх шпаргалах, може, ще що добуду, то теж зашлю (Мирний, V, 1955, 375).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шпаргал | шпаргали |
Родовий | шпаргала | шпаргалів |
Давальний | шпаргалові, шпаргалу | шпаргалам |
Знахідний | шпаргал | шпаргали |
Орудний | шпаргалом | шпаргалами |
Місцевий | на/у шпаргалі | на/у шпаргалах |
Кличний | шпаргале | шпаргали |