шпигун
ШПИГУН, а, ч. Той, хто займається шпигунством. Догадуючись, що перед ним сидить його таємний ворог і шпигун, він [пріор] зважився говорити з ним попросту (Фр., II, 1950, 173); - Прийде отакий шляхтич до нас на сходку та почує наші розмови, та розповість старості... Тут і край нашому братству. Нема чого запрошувати до нас шпигунів (Тулуб, Людолови, І, 1957, 204); Ми день і ніч стерегли.. Де який диверсант з'явиться, чи шпигун, чи парашутист - всіх побачимо (Ю. Янов., І, 1954, 44); [Огнєв:] Зараз найстрашніший для нас ворог - шпигун або базіка (Корн., II, 1955, 45); Охрім прибіг у сільраду і наробив гвалту, що бачив за Ташанню шпигуна, озброєного двома кулеметами і радіостанцією (Тют., Вир, 1964, 258); Ім'я Булгаріна - шпигуна й сищика, донощика й жандармського агента в літературі,- було надзвичайно одіозним, викликала ненависть і презирство в літературних колах і просто серед порядних людей (Наука.., 4, 1966, 20).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шпигун | шпигуни |
Родовий | шпигуна | шпигунів |
Давальний | шпигунові, шпигуну | шпигунам |
Знахідний | шпигуна | шпигунів |
Орудний | шпигуном | шпигунами |
Місцевий | на/у шпигуні, шпигунові | на/у шпигунах |
Кличний | шпигуне | шпигуни |