штемпель
ШТЕМПЕЛЬ, я, ч. 1. Прилад, інструмент з опуклим зображенням якого-небудь малюнка або напису, що служить для одержання відбитка, для накладання печатки, клейма. А коли начальник помер, посів [Степа] його місце і вже сам став господарем невеличкого комутатора, старенької морзянки на батареях та великих і малих штемпелів (Кучер, Трудна любов, 1960, 134 // Відбиток, одержаний за допомогою такого приладу. Свідоцтва дивляться на панотця двокореневими ште. пелями й підсміхаються (Март., Тв., 1954, 433); Федосьа витягла з столу невеличкого ящичка, пошаруділа якимись там паперами і ткнула чоловікові потертий, з багатьма штемпелями конверт (М. Ол., Леся, 1960, 140
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | штемпель | штемпелі |
Родовий | штемпеля | штемпелів |
Давальний | штемпелеві, штемпелю | штемпелям |
Знахідний | штемпель | штемпелі |
Орудний | штемпелем | штемпелями |
Місцевий | на/у штемпелі | на/у штемпелях |
Кличний | штемпелю | штемпелі |