штудерний
ШТУДЕРНИЙ, а, е, діал. 1. Хитрий, кмітливий. Хлопці здорові, рослі.. Менший то штудерний такий, як старий (Стеф., І, 1949, 119); А людям хвалиться [Савка]: - Нема,- каже,- як мій Стасьо мудрий! Там-то вам штудерна голова! (Мак., Вибр., 1954, 80); А ті пани на все штудерні (Фр., X, 1954, 315); Це був найстарший чоловік із радних, дуже штудерний і хитрий на розум (Март., Тв., 1954, 174).
2. Уміло, майстерно зроблений; мудрований. Підносили питво [медовари] з'юрмленим довкола торговчанам, вміло ховали заплату в міцні шкіряні міхи або в штудерні дерев'яні скрині під собою (Загреб., Диво, 1968, 110).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | штудерний | штудерна | штудерне | штудерні |
Родовий | штудерного | штудерної | штудерного | штудерних |
Давальний | штудерному | штудерній | штудерному | штудерним |
Знахідний | штудерний, штудерного | штудерну | штудерне | штудерні, штудерних |
Орудний | штудерним | штудерною | штудерним | штудерними |
Місцевий | на/у штудерному, штудернім | на/у штудерній | на/у штудерному, штудернім | на/у штудерних |