штукар
ШТУКАР, я, ч., розм. 1. Той, хто спритно, уміло робить що-небудь, вправний у чому-небудь. Сьогодні [на столі] не лише листки барвінку, але й сині його квітки! Штукар мій Івась, се він таку несподіванку придумав для мене (Фр., IV, 1950, 346); - От штукар, а! - говорить дядько Іван з захопленням, ніби він уперше зустрічає жайворонка над своєю головою (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 147); // Жартівник, забавник, пустун. Леонід Семенович теж був з крикливих, був навіть трохи штукар, любив нареготатись і пожартувати (Н.-Лев., IV, 1956, 65); Сам урядник, видно, штукар великий та балагур, знає тьму анекдотів (Вас., Незібр. тв., 1941, 174).
2. Те саме, що фігляр 1. Оден пес держав том, новел у зубах; другий, якийсь штукар, обернувшись догори ногами, підкидав книжку у повітря (Мак., Вибр., 1954, 13); Після кави друзі ще довго ходили в караван-сараї, то показували Шевченкові китайського штукаря-акробата, який жонглював чотирма тарілками.., то зупинялися послухати акина (Тулуб, В степу.., 1964, 55).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | штукар | штукарі |
Родовий | штукаря | штукарів |
Давальний | штукареві, штукарю | штукарям |
Знахідний | штукаря | штукарів |
Орудний | штукарем | штукарями |
Місцевий | на/у штукарі, штукареві | на/у штукарях |
Кличний | штукарю | штукарі |
штукарити
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | штукарю | штукаримо |
2 особа | штукариш | штукарите |
3 особа | штукарить | штукарять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | штукаритиму | штукаритимемо |
2 особа | штукаритимеш | штукаритимете |
3 особа | штукаритиме | штукаритимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | штукарив | штукарили |
Жіночий рід | штукарила | |
Середній рід | штукарило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | штукармо | |
2 особа | штукар | штукарте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | штукарячи | |
Минулий час | штукаривши |