штукенція
ШТУКЕНЦІЯ, ї, ж., розм., жарт. Те саме, що штука1 4, 5.- А добра штукенція, оця машинізація,- задоволено потирав руки Когут (Цюпа, Назустріч.., 1958, 76); Протаз був або надто веселий і витворяв такі кумедні штукенції, що всі до одного лягали покотом од сміху - він знав силу різних чарівних забав, або ж він усе зітхав (Досв., Вибр., 1959, 129).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | штукенція | штукенції |
Родовий | штукенції | штукенцій |
Давальний | штукенції | штукенціям |
Знахідний | штукенцію | штукенції |
Орудний | штукенцією | штукенціями |
Місцевий | на/у штукенції | на/у штукенціях |
Кличний | штукенціє | штукенції |