шестеро
ШЕСТЕРО, шістьох, числ. кільк., збірн. Шість (уживається з іменниками чоловічого і середнього роду, що означають назви істот і предметів, з іменниками, що вживаються в множині і можуть мати одиничне значення, а також з особовими займенниками в множині). На дворі зозуляста квочка.. водила шестеро курчат (Коцюб., І, 1955, 47); Шестеро уланів налетіли на Остапа (Довж., І, 1958, 264); За вікнами по вулиці пробігли, гойдаючи дугами, сани - одні, другі, треті. Аж шестеро саней (Панч, На калин. мості, 1965, 158); Кілька козаків вибігло на ганок, двоє з них забігли до волості й винесли ослона, знесли й поставили на снігу біля ганку. Потім усі так - шестеро їх - і залишились при ослоні (Головко, II, 1957, 358); Пливуть і пливуть домовини, міняються час від часу дядьки, що в мовчазній скорботі, беручись по шестеро, несуть на кістлявих своїх плечах цю нелегку, як саме горе, ношу (Гончар, II, 1959, 227).
ВІДМІНОК | ОДНИНА |
---|---|
Називний | шестеро |
Родовий | шістьох |
Давальний | шістьом |
Знахідний | шестеро, шістьох |
Орудний | шістьома, шістьма |
Місцевий | на/у шістьох |
шість
ШІСТЬ, шести і шістьох, числ. кільк. Назва числа 6 та його цифрового позначення. - Хаєцький.. Шосе на захід! Так! Приціл шість-шістдесят шість!.. (Гончар. III, 1959, 158); // чого. Кількість із 6 одиниць. Вікна були чималі, на шість шибок (Н.-Лев., VI, 1966, 395); Шість років Левкові минуло (Стельмах, II, 1962, 105).
ВІДМІНОК | ОДНИНА |
---|---|
Називний | шість |
Родовий | шести, шістьох |
Давальний | шести, шістьом |
Знахідний | шість, шістьох |
Орудний | шістьма, шістьома |
Місцевий | на/у шести, шістьох |