щерблений
ЩЕРБЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до щербити. І де той меч, не щерблений ніким, Що голови позносив би ворожі? (Дмит., Книга боротьби, 1939, 47).
2. у знач. прикм. Який має щербини (про що-небудь); щербатий. Він пам'ятає шаблю гостру, а може, щерблену й тупу, блискучу й довгу, наче постріл у ночі тьмі... (Сос., II, 1958, 350).
Щерблений місяць - те саме, що Щербатий місяць (див. місяць). Високо над лісом законився щерблений місяць (Ю. Янов., І, 1954, 287).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | щерблений | щерблена | щерблене | щерблені |
Родовий | щербленого | щербленої | щербленого | щерблених |
Давальний | щербленому | щербленій | щербленому | щербленим |
Знахідний | щерблений, щербленого | щерблену | щерблене | щерблені, щерблених |
Орудний | щербленим | щербленою | щербленим | щербленими |
Місцевий | на/у щербленому, щербленім | на/у щербленій | на/у щербленому, щербленім | на/у щерблених |