щупак
ЩУПАК, а, ч. Самець щуки; щука. І щупаки плили у прибережні води Вслід за самицями, як завжди, рік у рік... (Рильський, Поеми, 1957, 258); - Сидимо ми біля млина, бідкаємось. Як ось хлопчики, що там купалися, витягли з-під млинового колеса щупака (Тулуб, Людолови, І, 1957, 74); Данило випрохав кінського волосу у жокеїв на іподромі, і Тося сплела йому таку волосінь на щупака, що й в батька її, Максима, не було (Смолич, Мир.., 1958, 34); В печі на великих сковородах смажилися карасі в сметані, ковбаси з риби, крученики з щупака і в'юни до хріну (Панч, Гомон. Україна, 1954, 73).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | щупак | щупаки |
Родовий | щупака | щупаків |
Давальний | щупакові, щупаку | щупакам |
Знахідний | щупак, щупака | щупаки, щупаків |
Орудний | щупаком | щупаками |
Місцевий | на/у щупаку | на/у щупаках |
Кличний | щупаку | щупаки |