щуплий
ЩУПЛИЙ, а, е. 1. Слабосилий, худий, кволий (у 1 знач.). Розчервоніла від вогню стара жбурнула рогач під піч, повернулась до чоловіка усім своїм щуплим корпусом в рясному вбранні (Ряб., Золототисячник, 1948, 4); Оксен відкрив двері і відразу ж побачив щуплого чоловіка у військовій шинелі, що сидів до нього спиною (Тют., Вир, 1964, 100); // рідко. Який має поганий, жалюгідний вигляд. Був на одльоті хуторок, Було в нім щупле будовання [будування], Ставок був, гребля і садок (Котл., І, 1952, 180).
2. Не налитий, не виповнений (про зерно, насіння і т. ін.); плюсклий. Нахиляється однорукий солдат, зриває щуплий, жалюгідний колосок (Довж., І, 1958, 35); Для сівби беруть добре виповнене насіння помідорів, яке відокремлюється від дрібного та щуплого у п'ятипроцентному розчині кухонної солі (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 54).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | щуплий | щупла | щупле | щуплі |
Родовий | щуплого | щуплої | щуплого | щуплих |
Давальний | щуплому | щуплій | щуплому | щуплим |
Знахідний | щуплий, щуплого | щуплу | щупле | щуплі, щуплих |
Орудний | щуплим | щуплою | щуплим | щуплими |
Місцевий | на/у щуплому, щуплім | на/у щуплій | на/у щуплому, щуплім | на/у щуплих |