югнути
ЮГНУТИ, ну, неш, док., розм. Швидко піти, побігти куди-небудь, зникнути десь. Андрійко йому своє: - І так сидіть нудно! - Та знов югне з хати - і слід загув!.. (Вовчок, I,1955, 275); Враз на хуторі затріщали постріли, кулі засвистіли довкола вітряка, і селянин, кинувши воза, югнув під вітряк (Панч, І, 1956, 569).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | югну | югнемо |
2 особа | югнеш | югнете |
3 особа | югне | югнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | югнув | югнули |
Жіночий рід | югнула | |
Середній рід | югнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | югнімо | |
2 особа | югни | югніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | югнувши |