юнак
ЮНАК, а, ч. Чоловік, який ще не досяг зрілості; молодий чоловік. Ледве-ледве пізнає Хо в ньому того юнака, з повним рум'яним обличчям, що рвався до слова пам'ятного вечора (Коцюб., І, 1955, 175); Вже під селом, там, де кінчався лан кукурудзи, наздогнав мене юнак років біля двадцяти, привітався зі мною (Томч., Готель.., 1960, 45); // Про дорослого або літнього чоловіка, сповненого життєвих сил, молодого завзяття. Раду радили чубаті З неущербними шаблями, Вкриті палом перемоги, Сивоусі юнаки (Рильський, II, 1960, 241).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | юнак | юнаки |
Родовий | юнака | юнаків |
Давальний | юнакові, юнаку | юнакам |
Знахідний | юнака | юнаків |
Орудний | юнаком | юнаками |
Місцевий | на/у юнаку, юнакові | на/у юнаках |
Кличний | юнакаче | юнаки |
юнаків
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | юнаків | юнакова | юнакове | юнакові |
Родовий | юнакового | юнакової | юнакового | юнакових |
Давальний | юнаковому | юнаковій | юнаковому | юнаковим |
Знахідний | юнаків, юнакового | юнакову | юнакове | юнакові, юнакових |
Орудний | юнаковим | юнаковою | юнаковим | юнаковими |
Місцевий | на/у юнаковому, юнаковім | на/у юнаковій | на/у юнаковому, юнаковім | на/у юнакових |