ящур
ЯЩУР1, у, ч., вет. Гостра інфекційна хвороба парпокопитих тварин і людини, спричинювана фільтрівним вірусом. Ящур. Дуже заразна хвороба великої рогатої худоби, свиней, овець і кіз. На ящур можуть захворіти і люди (Колг. енц., II, 1956, 791); [Старшина:] А як ящур напав худобу? А чума? .. [Роман:] Куди це ви розмову заламуєте? [Старшина:] То-то ж бо й є! Скотину велено вбивать, а громада почина бунтувать! (Кроп., II, 1958, 18).
ЯЩУР3, а, ч. 1. розм., заст. Те саме, що ящір. - Два-три тижні провалявся [Преображенський] в улугнарських гірських мисливців, що ловлять ящурів, а після подався через гірський хребет... (Ле, Міжгір'я, 1953, 389); Вони привезли з далекої Туркменії варана, спійманого ними в степу. Це ящур, який рідко тепер зустрічається і нагадує крокодила (Веч. Київ, 11.Х 1968, 4); Потроху степ ставав хвилястий, наче з-під землі випинали горбасті спини передісторичних ящурів (Тулуб, Людолови, І, 1957, 183).
2. Рухлива гра, учасники якої стають і крутяться навколо того, хто стоїть всередині. Про ящура.. написано. Щоб дівчата й парубки не гуляли повесні в ящура, а то на скотину моровиця буде (Гр., II, 1963, 359); // Головна дійова особа такої гри. Дівчата почали грати в ящура. Вони побрались за руки, крутились кружком. А серед кружка сиділа Лукина: вона була за ящура (Н.-Лев., III, 1956, 321).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ящур | ящури |
Родовий | ящура | ящурів |
Давальний | ящурові, ящуру | ящурам |
Знахідний | ящура | ящурів |
Орудний | ящуром | ящурами |
Місцевий | на/у ящурі | на/у ящурах |
Кличний | ящуре | ящури |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ящур | |
Родовий | ящуру | |
Давальний | ящурові, ящуру | |
Знахідний | ящур | |
Орудний | ящуром | |
Місцевий | на/у ящурі | |
Кличний | ящуре |