ізомери
ІЗОМЕРИ, ів, мн. (одн. ізомер, у, ч. ). Хімічні сполуки, що мають однаковий склад і молекулярну вагу, але відрізняються одна від одної будовою та фізико-хімічними властивостями. Із збільшенням числа атомів у молекулах насичених вуглеводів виявляється ще одна якісна особливість - виникнення дедалі більшого числа ізомерів (Заг. хімія, 1955, 420).
ізомер
ІЗОМЕР див. ізомери.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ізомер | ізомери |
Родовий | ізомеру | ізомерів |
Давальний | ізомерові, ізомеру | ізомерам |
Знахідний | ізомер | ізомери |
Орудний | ізомером | ізомерами |
Місцевий | на/у ізомері | на/у ізомерах |
Кличний | ізомере | ізомери |
ізомера
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ізомера | ізомери |
Родовий | ізомери | ізомер |
Давальний | ізомері | ізомерам |
Знахідний | ізомеру | ізомери |
Орудний | ізомерою | ізомерами |
Місцевий | на/у ізомері | на/у ізомерах |
Кличний | ізомеро | ізомери |