морснути
МОРСНУТИ, ну, неш, док., перех. і без додатка, розм. Однокр. до морскати. - Смерть латинці звали mors, мабуть, через те, що як морсне, то й перекинешся, й ноги задереш, і сам не знаєш коли... (Н.-Лев., IV, 1956, 124); - Думка була така, що Микитка товче собою поміж коні, та кінь морсне його підковою по чолі та зробить йому амінь (Март., Тв., 1954, 143); - Та як виважить [пан] долоню, та як морсне по виду мене... (Тесл., Вибр., 1950, 22).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | морсну | морснемо |
2 особа | морснеш | морснете |
3 особа | морсне | морснуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | морснув | морснули |
Жіночий рід | морснула | |
Середній рід | морснуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | морснімо | |
2 особа | морсни | морсніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | морснувши |