нікель
НІКЕЛЬ, ю, ч. Сріблясто-білий тугоплавкий метал, стійкий щодо дії води та повітря. Нікель не окислюється на повітрі і легко розчиняється лише в азотній кислоті (Заг. хімія, 1955, 606); З тонни морської води можна вилучити кілька десятків кілограмів кольорових металів: міді, кобальту, нікелю та деяких інших (Наука.., 3, 1962, 19); // Шар цього металу на поверхні металевих виробів. Дід погладив мозолястими пальцями нікель, обережно здмухнув з руля пилюку, цмокнув губами (Донч., VI, 1957, 54).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | Нікель | Нікелі |
Родовий | Нікелю | Нікелів |
Давальний | Нікелеві, Нікелю | Нікелям |
Знахідний | Нікель | Нікелі |
Орудний | Нікелем | Нікелями |
Місцевий | на/у Нікелі | на/у Нікелях |
Кличний | Нікелю | Нікелі |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | нікель | нікелі |
Родовий | нікелю | нікелів |
Давальний | нікелеві, нікелю | нікелям |
Знахідний | нікель | нікелі |
Орудний | нікелем | нікелями |
Місцевий | на/у нікелі | на/у нікелях |
Кличний | нікелю | нікелі |