стельмах
СТЕЛЬМАХ, а, ч . 1. Майстер, який робить вози, сани, колеса і т. ін. Він був добрий стельмах, робив панам і селянам вози, борони, плуги та рала і заробляв добрі гроші (Н.-Лев., II, 1956, 268); Господар був, очевидно, столяр або стельмах - у сінях наче сільської хати висіли на стіні різні струганки й пилочки (Козл., Ю. Крук, 1957, 520); У XVI-XVII ст. у місті буйно розквітали всілякі ремесла. На кожному кроці можна було здибати чинбаря, римаря, стельмаха, броваря (Нар. тв. та етн., 3, 1969, 96).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | стельмах | стельмахи |
Родовий | стельмаха | стельмахів |
Давальний | стельмахові, стельмаху | стельмахам |
Знахідний | стельмаха | стельмахів |
Орудний | стельмахом | стельмахами |
Місцевий | на/у стельмаху, стельмахові | на/у стельмахах |
Кличний | стельмаху | стельмахи |