лопата
ЛОПАТА, и, ж. 1. Знаряддя з довгим держаком і широким плоским кінцем, яке застосовують для згрібання, перекидання або насипання чого-небудь. Та взяв [Максим] якось Заступ і лопату, Та й пішов собі у поле Криницю копати (Шевч., II, 1963, 275); Тоді молотили хліб ціпами, зерно провіювали лопатами та перечищали решетами (Збірник про Кроп., 1955, 12); За парканом у дворі чути було людей: хтось лопатою одкидав сніг (Головко, II, 1957, 479); * У порівн. Долоня його широка, мов лопата (Март., Тв., 1954, 235); // Таке дерев'яне знаряддя для саджання хліба в піч і виймання його з печі. Як піч уже поспіла, от коровай посадили на лопату (Кв.-Осн., II, 1956, 302); Тільки що Кайдашиха виплескала хліб, а Мелашка посаджала, посипаючи лопату межисіткою, голодний Кайдаш знов увійшов у хату (Н.-Лев., II, 1956, 324); Ті [жінки] виймали лопатами з просторої, як майдан, печі.. величезні хліби і паляниці (Морд., І, 1958, 134).
@ Борода лопатою - широка борода, формою схожа на лопату. Бороди широкі й різноманітні: лопатою, цапом, бакенбардами (Ю. Янов., IV, 1959, 44); Лопата влізе - про що-небудь дуже велике, широке. Коли роззявить [Домаха] рот, так і лопата улізе; нісочок, як у рябця (Кв.-Осн., II, 1956, 177); Мов на лопаті вивіз - про що-небудь зроблене недоладно, невправно. - Чому ти ніколи не погадаєш наперед, що маєш сказати, а все десь таке ляпнеш, мов на лопаті вивіз?.. (Фр., І, 1955, 235); [Хоч] лопатою горни (греби, загрібай і т. ін.) що; Лопатою горнути (гребти, загрібати і т. ін.) що - дуже багато чого-небудь. Ти писав мені, що в Каневі цього добра [карасів] хоч лопатою горни (Шевч., VI, 1957, 217); - Катанку купив. Так ви забрали собі в голову, що гроші в мене як полова - лопатою гребу (Стельмах, II, 1962, 373); - Сказано, діду, що ти великий багач, по сто мітлів щотижня продаєш, гроші лопатою загрібаєш (Фр., І, 1955, 373); Як лопатою класти - дуже поволі, не поспішаючи. Йому треба так, як лопатою класти (не хутко розбирає діло) (Номис, 1864, № 6408).
2. Те саме, що заступ. Чорна земля шугала з Гнатової лопати на окіп, а він копав та копав, не розгинаючись (Коцюб., І, 1955, 39); Незвичайною була сівба над Дніпром у сорок четверту весну.. Орали тракторами, але орали й коровами, й скопували лопатами (Довж., І, 1958, 388); // чого, перен. Кількість чого-небудь, набрана цим знаряддям. Перша лопата землі оголяє жовті, покриті філоксерою корінці (Коцюб., І, 1955, 210).
Садіння під лопату чого - висаджування чого-небудь у грунт за допомогою лопати. Кращим способом ручного садіння сіянців є садіння під лопату (Колг. Укр., 9, 1959, 37); Садити під лопату що - користуючись лопатою, висаджувати що-небудь у грунт. Частина ланки під лопату картоплю садить (Вишня, І, 1956, 343).
3. з означ . Механізоване знаряддя різної форми для згрібання, розмішування, набирання і т. ін. чого-небудь. Кінні лопати (скрепери) застосовуються для розрівнювання і переміщення грунту (Механ. і електриф.., 1953, 307); Якщо потрібно підгортати чи вигрібати гній із загонів, до нього [трактора] чіпляють бульдозерну лопату (Хлібороб Укр., 8, 1965, 18); Тракторна лопата безперервно вантажила автомашини гноєм (Рад. Укр., 7.XII 1961, 3); Нагрібають [брудоочисники] величезними ковшами-лопатами жужелицю - справжні гори наростають її (Крот., Сини.., 1948, 216).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | лопата | лопати |
Родовий | лопати | лопат |
Давальний | лопаті | лопатам |
Знахідний | лопату | лопати |
Орудний | лопатою | лопатами |
Місцевий | на/у лопаті | на/у лопатах |
Кличний | лопато | лопати |