означення
ОЗНАЧЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. означати 1, 3. Марусяк.. бачив, як Олена.., узявши праву руку мужа, притискала її до чола і до грудей по двічі. Се був якийсь предвічний жест для означення повної своєї покірливості і рабської любові (Хотк., II, 1966, 198).
2. грам. Другорядний член речення, що відноситься в реченні до іменника або субстантивованого слова і виражає якусь ознаку предмета (якість, властивість, кількість). Аналіз мовностилістичних засобів твору показує, що означення як засіб оцінки, як вираз ставлення персонажа (і автора) до певних подій і явищ становить широко вживаний автором художній прийом (Мовозн., VI, 1948, 26).
3. мат. Твердження, що роз'яснює, якого розуміння надають тій чи іншій назві або виразові.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | означення | означення |
Родовий | означення | означень |
Давальний | означенню | означенням |
Знахідний | означення | означення |
Орудний | означенням | означеннями |
Місцевий | на/у означенні | на/у означеннях |
Кличний | означення | означення |