бісмут
БІСМУТ, -у, ч. Bi. Проста речовина – сріблясто-сірий легкотопкий метал із рожевуватим відблиском; досить пасивний; складник легкотопких сплавів, припоїв, бабітів; застосовують для виготовлення легкоплавких сплавів, у ядерних реакторах як теплоносій, сполуки бісмуту – в медицині.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | Бісмут | Бісмути |
Родовий | Бісмуту | Бісмутів |
Давальний | Бісмутові, Бісмуту | Бісмутам |
Знахідний | Бісмут | Бісмути |
Орудний | Бісмутом | Бісмутами |
Місцевий | на/у Бісмуті | на/у Бісмутах |
Кличний | Бісмуте | Бісмути |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бісмут | бісмути |
Родовий | бісмуту | бісмутів |
Давальний | бісмутові, бісмуту | бісмутам |
Знахідний | бісмут | бісмути |
Орудний | бісмутом | бісмутами |
Місцевий | на/у бісмуті | на/у бісмутах |
Кличний | бісмуте | бісмути |