зглянути
ЗГЛЯНУТИ, ну, неш; наказ. сп. зглянь; док., рідко. Однокр. до зглядати. В грубі жар-жар, аж любо оком зглянути (Свидн., Люборацькі, 1955, 176); Золотариха аж головою покрутить і якось ніби жалібно на мене згляне (Барв., Опов.., 1902, 70); Хлопець схопився з місця, ніби його опекло огнем, швидко зглянув кругом себе (Вас., II, 1959, 55).
@ Аж не зглянути - аж очам боляче. - Ой, червона ж яка [хустка]! Аж не зглянути (Головко, І, 1957, 106);