кончар
КОНЧАР, -а, ч. Давньоруська і східна колюча холодна зброя; представляє собою меч с прямим довгим (до 1,5 м) вузьким трьох- або чотиригранним клинком; був запозичений слов'янами у тюркських народів, які, у свою чергу, запозичили ідею китайського дааба.