нобілі
НОБІЛІ, -ів, мн. (одн. нобіль, -я, ч.). 1. Вищий стан представників служилої знаті в Стародавньому Римі, що включав великих землевласників; сформувався з другої половини республіканського періоду; за загальним правилом з нобілів вибиралися магістрати і комплектувався сенат; тому нобілітет називався іноді "сенаторським станом". 2. Середньовічні дворяни, а також частина міського патриціату, яку становили вихідці з великих феодальних родин. 3. Представники вищих станів у Венеціанській республіці. ** Гвардія нобілів – почесна гвардія Папи Римського з представників католицької аристократії.
нобіль
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | нобіль | нобілі |
Родовий | нобіля | нобілів |
Давальний | нобілеві, нобілю | нобілям |
Знахідний | нобіля | нобілі |
Орудний | нобілем | нобілями |
Місцевий | на/у нобілі, нобілеві | на/у нобілях |
Кличний | нобілю | нобілі |