неспокійно
НЕСПОКІЙНО. 1. Присл. до неспокійний 1- 4. Маленькі, запалі оченята неспокійно бігали в ямках, немов злякалися чогось (Фр., II, 1950, 7); Вночі Роман прокинувся від холоду. Спав він завжди неспокійно, скидаючи постіль (Стельмах, І, 1962, 137); Вітер неспокійно шарудів у густій, високій траві (Рибак, Що сталося.., 1947, 8).
2. у знач. присудк. сл. Тривожно, бентежно. - На серці було неспокійно, лячно чогось, журно... (Коцюб., І, 1955, 140); У вибалку, за маєтком, де залягла піхота, було неспокійно. Кулемети захлинались (Гончар, III, 1959, 137).