попрощати
ПОПРОЩАТИ, аю, аєш, док., перех., діал., рідко. Попрощатися з ким-небудь. Максим хотів попрощати боярина й його доньку і звернути додому (Фр., VI, 1951, 28); Коли Соня попрощала добродійку, не спішилася додому (У. Кравч., Вибр., 1958, 416); // перен. Залишити кого-, що-небудь, поїхати звідкись, розлучитися з кимсь. Не один партизан попрощав свій загін Біля кров'ю залитих Ейларових стін (Перв., З глибини, 1956, 28).