алея
АЛЕЯ, ї, ж. Дорога (в садку, парку), обсаджена з обох боків деревами, кущами. Панський будинок з білого каменю стоїть, немов палац над усім селом, на узгір'ячку, округи його квітники рябі, алеї темні (Вовчок, І, 1955, 351); Липовою алеєю йде звільна якась темна жіноча постать (Фр., VII, 1951, 121); За будинком культури починалися широкі алеї молодого парку (Коз., Вісімсот.., 1953, 51).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | алея | алеї |
Родовий | алеї | алей |
Давальний | алеї | алеям |
Знахідний | алею | алеї |
Орудний | алеєю | алеями |
Місцевий | на/у алеї | на/у алеях |
Кличний | алеє | алеї |
алей
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | Алей | Алеї |
Родовий | Алея | Алеїв |
Давальний | Алеєві, Алею | Алеям |
Знахідний | Алея | Алеїв |
Орудний | Алеєм | Алеями |
Місцевий | на/у Алеї | на/у Алеях |
Кличний | Алею | Алеї |