бесідницький
БЕСІДНИЦЬКИЙ, а, е, зах. Промовницький, ораторський. Мої знайомі.. не могли мені нахвалитися Грицуняка за його незвичайний бесідницький талант (Фр., III, 1950, 208).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | бесідницький | бесідницька | бесідницьке | бесідницькі |
Родовий | бесідницького | бесідницької | бесідницького | бесідницьких |
Давальний | бесідницькому | бесідницькій | бесідницькому | бесідницьким |
Знахідний | бесідницький, бесідницького | бесідницьку | бесідницьке | бесідницькі, бесідницьких |
Орудний | бесідницьким | бесідницькою | бесідницьким | бесідницькими |
Місцевий | на/у бесідницькому, бесідницькім | на/у бесідницькій | на/у бесідницькому, бесідницькім | на/у бесідницьких |