благополучний
БЛАГОПОЛУЧНИЙ, а, е. Який перебуває в доброму стані; який щасливо, успішно відбувається чи закінчується; щасливий, успішний, добрий. Була вчора благополучна, а вночі і занедужала (Сл. Гр.); [Микола:] Ну, прощай, брат, благополучної тобі дороги (К.-Карий, І, 1960, 326); Комплектувати свиноферми необхідно тільки з поголів'я благополучних щодо чуми місцевостей (Соц. твар., 7, 1956, 55).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | благополучний | благополучна | благополучне | благополучні |
Родовий | благополучного | благополучної | благополучного | благополучних |
Давальний | благополучному | благополучній | благополучному | благополучним |
Знахідний | благополучний, благополучного | благополучну | благополучне | благополучні, благополучних |
Орудний | благополучним | благополучною | благополучним | благополучними |
Місцевий | на/у благополучному, благополучнім | на/у благополучній | на/у благополучному, благополучнім | на/у благополучних |