валяльник
ВАЛЯЛЬНИК, а, ч. Робітник, що займається валянням.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | валяльник | валяльники |
Родовий | валяльника | валяльників |
Давальний | валяльникові, валяльнику | валяльникам |
Знахідний | валяльника | валяльників |
Орудний | валяльником | валяльниками |
Місцевий | на/у валяльнику, валяльникові | на/у валяльниках |
Кличний | валяльнику | валяльники |