вихлястий
ВИХЛЯСТИЙ, а, е, розм. Який, рухаючись, вигинається на різні боки. Пливе вихлястий дим з фаянсових люльок (Бажан, Вибр., 1940, 67); * Образно. Черга біля буфету лякливо ховає кудись свого довгого вихлястого хвоста (Донч., II, 1956, 269); // Нерівний, хиткий. Нестор ішов з лопатою й відром. Ішов повагом, вихлястою ходою, трохи подаючись корпусом уперед, як ходять футболісти (Дмит., Наречена, 1959, 102).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | вихлястий | вихляста | вихлясте | вихлясті |
Родовий | вихлястого | вихлястої | вихлястого | вихлястих |
Давальний | вихлястому | вихлястій | вихлястому | вихлястим |
Знахідний | вихлястий, вихлястого | вихлясту | вихлясте | вихлясті, вихлястих |
Орудний | вихлястим | вихлястою | вихлястим | вихлястими |
Місцевий | на/у вихлястому, вихлястім | на/у вихлястій | на/у вихлястому, вихлястім | на/у вихлястих |