вібрувати
ВІБРУВАТИ, ує, недок. Перебувати в стані вібрації. Відчуває Котик, як вібрує і здригається літак (Собко, Зор. крила, 1950, 242); За вікнами було тихо, лише іноді глухо вібрували шибки від далекого заводського гулу (Руд., Остання шабля, 1959, 69); Пригрівало травневе сонце, вібрувало повітря від гомону й пісень (Сміл., Зустрічі, 1936, 20); // Дрижати, переливатися (про голос, звук). Голос його тремтів та вібрував на неприродно високих тонах піднесення (Смолич, І, 1947, 5).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вібрую | вібруємо |
2 особа | вібруєш | вібруєте |
3 особа | вібрує | вібрують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вібруватиму | вібруватимемо |
2 особа | вібруватимеш | вібруватимете |
3 особа | вібруватиме | вібруватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вібрував | вібрували |
Жіночий рід | вібрувала | |
Середній рід | вібрувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вібруймо | |
2 особа | вібруй | вібруйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | вібруючи | |
Минулий час | вібрувавши |