віддушений
ВІДДУШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до віддушити й віддушитися 1.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | віддушений | віддушена | віддушене | віддушені |
Родовий | віддушеного | віддушеної | віддушеного | віддушених |
Давальний | віддушеному | віддушеній | віддушеному | віддушеним |
Знахідний | віддушений, віддушеного | віддушену | віддушене | віддушені, віддушених |
Орудний | віддушеним | віддушеною | віддушеним | віддушеними |
Місцевий | на/у віддушеному, віддушенім | на/у віддушеній | на/у віддушеному, віддушенім | на/у віддушених |