відомщати
ВІДОМЩАТИ, ВІДІМЩАТИ, аю, аєш, недок., ВІДОМСТИТИ, ВІДІМСТИТИ, мщу, мстиш, док., рідко. Те саме, що мститися. Наткнувся в темряві на відро з мазутою і пригадав раптом, як давно колись в їхньому селі парубки відомщали дівкам... (Гончар, Новели, 1954, 125); Серце моє наливалося огнем, у грудях ходили прибої гніву... О, чим я тобі відомщу, ти, кляте життя - невільне, підданське! (Мирний, V, 1955, 342); І дав собі клятву хлопець відомстити ворогам за батька (Цюпа, Три явори, 1958, 13,
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відомщаю | відомщаємо |
2 особа | відомщаєш | відомщаєте |
3 особа | відомщає | відомщають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відомщатиму | відомщатимемо |
2 особа | відомщатимеш | відомщатимете |
3 особа | відомщатиме | відомщатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відомщав | відомщали |
Жіночий рід | відомщала | |
Середній рід | відомщало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відомщаймо | |
2 особа | відомщай | відомщайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | відомщаючи | |
Минулий час | відомщавши |