відтинати
ВІДТИНАТИ, аю, аєш, недок., ВІДІТНУТИ і ВІДТЯТИ, відітну, відітнеш, док. 1. перех. Відрізувати або відсікати що-небудь гострим знаряддям. Кажуть, що й кат не говіркий, а голову він одтинає! (Вовчок, І, 1955, 184); Сиди дома, пан, не рипайсь, Бо відітнем вуса! (Укр.. думи.., 1955, 411); - І лікар, - думає він, - рятуючи життя, мусить часом відтяти ноги пацієнтові (Коцюб., І, 1955, 222); Сотник упізнав дозорця, що так намагався відітнути хребтину з щуки (Ле, Наливайко, 1957, 65).
@ Відтяти пелену кому, заст. - відрізати поділ, караючи жінку за порушення подружньої вірності. А з Марсом чи давно піймавши, Вулкан їй [Венері] пелену відтяв? (Котл., 1, 1952, 246).
2. тільки док., неперех., перен., розм. Різко та коротко відповісти, сказати. Романко зареготався спершу, потому вилаяв його "мудьом" і відтяв упевнено, що таких дурних панів немає й не може бути... (Коцюб., І, 1955, 101).
3. мат. Відмежовувати що-небудь від чогось.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відтинаю | відтинаємо |
2 особа | відтинаєш | відтинаєте |
3 особа | відтинає | відтинають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відтинатиму | відтинатимемо |
2 особа | відтинатимеш | відтинатимете |
3 особа | відтинатиме | відтинатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відтинав | відтинали |
Жіночий рід | відтинала | |
Середній рід | відтинало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відтинаймо | |
2 особа | відтинай | відтинайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | відтинаючи | |
Минулий час | відтинавши |