віруючий
ВІРУЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. н. до вірувати. Свято відбувається в найбільшім супокої, на який здатна розварена південним сонцем віруюча людина (Ле, Міжгір'я, 1953, 69); // у знач. ім. віруючий, чого, ч.; віруюча, чої, ж. Людина, що визнає існування бога; релігійна людина. Віруючих було більш і, зібравшись цілою низкою, пішли вони дивитися на чудо, що з'явилося на замчищі (Мирний, І, 1954, 252); Система науково-атеїстичної пропаганди передбачає певне використання всіх інших засобів, методів і форм ідейного впливу на віруючих (Ком. Укр., 1, 1963, 59).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | віруючий | віруючі |
Родовий | віруючого | віруючих |
Давальний | віруючому | віруючим |
Знахідний | віруючого | віруючих |
Орудний | віруючим | віруючими |
Місцевий | на/у віруючому, віруючім | на/у віруючих |
Кличний | віруючий | віруючі |
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | віруючий | віруюча | віруюче | віруючі |
Родовий | віруючого | віруючої | віруючого | віруючих |
Давальний | віруючому | віруючій | віруючому | віруючим |
Знахідний | віруючий, віруючого | віруючу | віруюче | віруючі, віруючих |
Орудний | віруючим | віруючою | віруючим | віруючими |
Місцевий | на/у віруючому, віруючім | на/у віруючій | на/у віруючому, віруючім | на/у віруючих |