гаяти
ГАЯТИ, гаю, гаєш, недок., перех. 1. Те саме, що барити. - Іди, я тебе не гаятиму (Метл. і Кост., Тв., 1906, 131); Ой матінко, та не гай мене! в велику дорогу виражай [виряджай] мене! (Сл. Гр.).
2. Витрачати марно, марнувати (час). Поїзда треба було довго ждати і гаяти надаремно час (Н.-Лев., IV, 1956, 110); -Гаяти й часинки не можна (Головко, II, 1957, 146); Не можна було гаяти ані хвилини (Тулуб, Людолови, І, 1957, 138).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гаю | гаємо |
2 особа | гаєш | гаєте |
3 особа | гає | гають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гаятиму | гаятимемо |
2 особа | гаятимеш | гаятимете |
3 особа | гаятиме | гаятимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | гаяв | гаяли |
Жіночий рід | гаяла | |
Середній рід | гаяло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гаймо | |
2 особа | гай | гайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | гаючи | |
Минулий час | гаявши |