гидувати
ГИДУВАТИ, ую, уєш, недок. Відчувати огиду, відразу; гребувати. - Я вже одвикла й од м'яса й навіть не можу його їсти, бо чогось гидую (Н.-Лев., III, 1956, 340); [Варка:] Душі моєї до себе не навернете... Ненавиджу вас, аж гидую! (Кроп., II, 1958, 203); - Ви частка тієї ж світоспоруди, що й земля. Не гидуйте її поживою (Смолич, І, 1958, 71); * У порівн. Він тримає блискучий хром на витягнутих руках у пучках пальців, одвернувши голову, наче гидує (Кучер, Прощай.., 1957, 216).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гидую | гидуємо |
2 особа | гидуєш | гидуєте |
3 особа | гидує | гидують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гидуватиму | гидуватимемо |
2 особа | гидуватимеш | гидуватимете |
3 особа | гидуватиме | гидуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | гидував | гидували |
Жіночий рід | гидувала | |
Середній рід | гидувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гидуймо | |
2 особа | гидуй | гидуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | гидуючи | |
Минулий час | гидувавши |